БІЗНЕС-КНИГИ

У психологічних теоріях, що розробляють проблему мислення, останнє розглядають як систему інтелектуальних операцій, генетично пов’язаних із практичними діями та візуальними образами. Ключове значення в процесі мислення відіграє суб’єктивний фактор: оскільки мислить реальна людина, її діяльності притаманна єдність мотиваційно-вольового та емоційно-інтелектуального компонентів. Для особистості, що думає, мислення є інструментом пізнання.

Усвідомлюючи всю різноманітність питань, пов’язаних із мисленням, автори посібника обмежують їх коло тими, що стосуються тільки практичних методів формування системного мислення.

Системний підхід пропонує розглядати світ як комплекс взаємопов’язаних компонентів, формуючи в такий спосіб системний світогляд. Це означає, що за усвідомлення будь-якого більш-менш складного об’єкта останній буде сприйнятий як система, що перебуває у взаємозв’язку з іншими природно-штучними системами навколишнього світу зі своїми особливостями функціонування й розвитку. Застосування системного підходу в будь-якому виді діяльності суттєво підвищує її керованість і, отже, ефективність шляху до досягнення мети.

Системне мислення будемо розуміти як таке, рівень розвитку якого дозволяє виконувати основні функції найбільш ефективно, і яке виявляється в наступних уміннях:

• розглядати об’єкти та явища навколишнього світу як системи в їхньому розвитку й взаємозв’язку;
• аналізувати ситуації, явища й процеси, що відбуваються в природі й суспільстві, уміти встановлювати їх закономірності, виявляти суперечності, що їх спричиняють, та причинно-наслідкові зв’язки між окремими елементами;
• виявляти приховані залежності й зв’язки;
• знаходити нові ідеї в проблемних ситуаціях, коли немає готових способів дії;
• інтегрувати інформацію, робити висновки, що дозволяють передбачити наслідки [Шрагина, 2012].

Системне мислення може бути сформоване спеціально організованою навчально-професійною діяльністю як результат цілеспрямованого впливу на процес виконання суб’єктом мисленнєвих операцій із метою отримання найефективніших рішень проблемних ситуацій. Для цього навчальний матеріал треба вводити не як описовий, а як такий, що містить реальну проблему, для пошуку розв’язання якої учень повинен володіти відповідною методологією. Украй важливим результатом такого навчального процесу стане перехід від переважно нерефлексивного до усвідомленого засвоєння й опанування мисленнєвими прийомами й операціями. Аналогічні теоретичні аспекти були закладені в основу проблемного навчання, запропонованого ще в кінці 60-х — на початку 70-х років ХХ століття. Однак практичне втілення проблемного навчання в освітній процес завмерло через дві основні причини: відсутність «банку» проблемних ситуацій і непідготовленість педагогів до переконструювання навчального матеріалу. Основною психологічною причиною затримки навчання системного мислення можна вважати недостатність уваги до того, як саме рефлексуються ситуації організованого й організувального мислення [Анисимов, 1990].

Автори посібника, проте, вважають, що запровадження методів формування системного мислення стримувалося не так через відсутність «банку» проблемних ситуацій, як через відсутність технології, що давала б можливість реалізувати вищевикладені цілі навіть за наявності зазначеного «банку». Без такої технології всі пропозиції зводяться до загальних рекомендацій на кшталт «для ефективного розв’язання проблеми її треба глибоко й усебічно проаналізувати». До того ж ні методів аналізу проблеми, ні критеріїв для оцінок не запропоновано.

Практична методологія формування системного мислення на основі теорії розв’язування винахідницьких завдань (ТРВЗ), розробленої Г. С. Альтшуллером [Альтшуллер, 1979], і запропонована в цьому навчальному посібнику.

ТРВЗ створена, щоб замінити інтуїтивні «осяяння», що спонукають талановитих інженерів і вчених до видатних винаходів і відкриттів, на таку стратегію мислення, що дозволяла б кожному добре підготовленому спеціалістові отримувати такі самі результати. Уже з самого формулювання завдання видно, що ТРВЗ може бути використана з метою формування системного мислення як усвідомленого, цілеспрямованого й керованого процесу миследіяльності. Так виникла ідея зворотної задачі, педагогічної: методами ТРВЗ формувати якості творчого мислення спочатку під час спеціальних занять, а пізніше — безпосередньо в навчальному процесі. Таку можливість підтверджено результатами досліджень, проведених американськими психологами ще 1959 року: креативність (здатність до творчості) має загальну основу незалежно від сфери діяльності і, напрацьована на одному матеріалі, може бути перенесена на інший.

Пропонована методологія на основі ТРВЗ є комплексом із двох систем вправ — для розвитку системного мислення та для розвитку уяви.

Характерними рисами комплексу є:

1. Наявність системи проблемних ситуацій для виявлення суперечностей як одного з основних факторів творчого інтелекту. Вирішення цих проблем здійснюють за алгоритмом розв’язування проблемних ситуацій (АРПС).
2. Спрямованість на розвиток уяви як головного компонента творчого мислення.
3. Вправи з розвитку уяви виконують за спеціально розробленими алгоритмами відповідно до вимог функціонально-системного підходу, що створює, крім розвивального, ще й навчальний ефект [Меерович, Шрагина, 1997].

У пропонованій технології автори розглядають мислення як керований процес із виконання певних психічних операцій, необхідних для пошуку вирішення складної проблеми.

Структурно книжка поділена на три частини. У першій частині посібника «Функціонально-системний підхід і його інструменти» викладено матеріал, що є основою пропонованої методики й може бути використаний широким колом викладачів-предметників і фахівців зі спецдисциплін. Незважаючи на те, що як об’єкт аналізу використано реальні винахідницькі задачі з найрізноманітніших галузей техніки, для пошуку їх розв’язання не потрібні ніякі спеціальні знання, а тільки вміння (і бажання!) виявляти причинно-наслідкові зв’язки й суперечності та будувати умовисновки.

До першої частини входять також комплекси вправ із розвитку творчої уяви. Друга частина посібника «Системний підхід у технічних системах» також не потребує спеціальних знань вище від обсягу середньої школи. У ній поглиблено основні твердження теорії розв’язування винахідницьких задач (ТРВЗ), до того ж основний акцент зроблено на можливостях ТРВЗ як методології формування системного мислення для розв’язування різноманітних технічних проблем, водночас розмежовано специфічний і неспецифічний аспекти проблеми.

У третій частині посібника «Від ТРВЗ — до ТРШС» автори здійснюють аналіз і пошук розв’язання різноманітних за змістом нетехнічних проблем, демонструючи на цих прикладах можливості розробленої ними теорії розвитку штучних систем — ТРШС.